Bílá skála, природна пам'ятка в Лібені, Чехія

Біла скеля — природна пам'ятка площею 7,65 гектара на правому березі Влтави в Лібені, утворена двома оберненими на південь скельними виступами, Біла скеля і Кораб, розділеними вулицею Буловка. Породи — чорні сланці, кварцити, пісковики та глинисті сланці, а в центрі ділянки є закинутий кар'єр, заповнений щебенем.

Виноградники вкривали цю територію на карті Мюллера 1720 року, а на початку XIX століття лоза залишалася лише на схилах Кораба. У XIX столітті артилеристи з Маніна використовували Білу скелю як мішень для навчальних стрільб. Видобуток у південному кар'єрі припинився близько 1909 року, а 4 липня 1988 року розпорядженням Праги 5/1988 об'єкт було оголошено природною пам'яткою.

Назва походить від роману Едуарда Шторха «Ловці мамонтів», у якому табір ватаги мисливців на мамонтів розміщено на цьому скельному виступі над Влтавою. Верхній край скелі використовує салон Hell.cz, підвішуючи людей на гаках і мотузках на деревах.

Територія важкодоступна через густу рослинність і туристи її оминають; тут немає позначених стежок, табличок з державним гербом і інформаційних щитів. Південним краєм, уздовж вулиці Повлтавська на правому березі Влтави, проходять веломаршрути. Висота території — від 184 до 258 м над рівнем моря.

Назва походить не від кольору скелі, а від роману Едуарда Шторха «Ловці мамонтів», дія якого відбувається тут: у заключній частині загін мисливців Мамутіка таборує на цьому виступі над Влтавою. Пізніше психотронік Павел Козак розмістив у тристовбурному кущі на західному краї енергетичний вихор завширшки чотири метри.