Káraný water works, Водоочисна споруда в Карані, Чехія

Каранський водозабір — це водопровідна споруда в селі Карані поблизу злиття Ельби та Їзери, де підземні води відбирають із 685 свердловин приблизно за 250 м від Їзери та з артезіанських свердловин глибиною 60–80 м. Вода з трьох джерел тут змішується й хлорується, перш ніж її перекачують до Праги.

Нестача води в Празі привела до закону № 48 від 16 серпня 1899 року, і було обрано проєкт лейпцизького гідрогеолога Адольфа Тіма щодо джерел Карани. Залізничну гілку завдовжки 3,7 км відкрили 1 червня 1906 року для перевезення матеріалів. Пробне викачування з 220 свердловин відбулося 18 жовтня 1912 року, а повна експлуатація почалася 1 січня 1914 року з відбором 880 л/с із 567 свердловин.

Станція в Карані змішує воду з трьох джерел: берегової інфільтрації з Їзери, штучної інфільтрації, започаткованої 1968 року, та артезіанської води зі свердловин завглибшки 60–80 м. Артезіанську воду аерують і фільтрують, щоб видалити високий вміст заліза. Станція постачає Прагу, а також Брандис-над-Лабем-Стара Болеслав, Челаковіце та Лазнє Тоушень.

Водогін розташований у Карані біля місця впадіння Їзери в Ельбу; з Праги доїжджають залізницею через Лису-над-Лабем і Челаковиці. Колись до майданчика вела власна залізнична гілка завдовжки 3,7 км, відкрита 1906 року й розібрана 2007 року, тож залізничного доступу більше немає. Три водогони ведуть до резервуарів Флора і Ладві у Празі.

3,7-кілометрову залізничну гілку, збудовану 1906 року для перевезення матеріалів, визнали суспільно корисною; вона пережила парові машини й діяла до 31 березня 2003 року, а згодом була розібрана попри спротив громад.