Rock Rest, Будинок у Кіттері, США

Рок-Рест — дерев'яний будинок у стилі Кейп заввишки півтора поверху на 167 Brave Boat Harbor Road, близько до дороги, з наскрізними слуховими вікнами з односхилим дахом спереду й ззаду, що утворюють повноцінний другий поверх. Праворуч тягнеться велика засклена веранда, а вхід захищає ґанок із фронтоном. На північ від будинку гостьовий будинок/гараж з вулиці виглядає як гараж на два прольоти з напівповерхом, а далі тягнеться більша задня споруда зі спільною кімнатою внизу й гостьовими кімнатами нагорі.

Клейтон і Гейзел Сінклери, обоє з Нью-Йорка, придбали цю власність 1938 року і ще до кінця Другої світової війни почали приймати постояльців. 1946 року вони офіційно відкрили Rock Rest як літній пансіон і керували ним до 1977 року, закривши його лише через погане здоров'я, через чотири роки після закону штату Мен 1971 року про громадські місця. 2008 року власність внесли до Національного реєстру історичних місць.

Кухня Гейзел Сінклер приваблювала гостей через чутки, а подружжя Сінклерів рекламувалося листівками, які надсилало за власним списком, а не через The Negro Motorist Green Book. Валері Каннінгем, чия тітка керувала Rock Rest, у документальному фільмі PBS Driving While Black (2020) розповіла про домашню їжу, город і тінисті дерева.

Будинок доступний з громадських доріг у Кіттері, і його можна оглянути ззовні. Детальну інформацію про власність і статус збереження можна знайти в записах Національного реєстру історичних місць.

Рок-Рест ніколи не рекламувався в The Negro Motorist Green Book; подружжя Сінклерів надсилало листівки за власним списком. Національний музей афроамериканської історії та культури зберігає речі з цього місця, зокрема валун із білим написом «Rock Rest».