Економіка Мавританії, Національна економіка Мавританії

Економіка Мавританії спирається на сільське господарство, гірництво та тваринництво, а залізна руда становить майже 50% загального експорту. Перший глибоководний порт країни відкрито поблизу Нуакшота 1986 року; він обслуговує прибережні води, що належать до найбагатших на рибу у світі. Посухи та погане управління накопичили зовнішній борг; у березні 1999 року уряд підписав угоду ESAF на 54 млн доларів зі Світовим банком і МВФ.

Серйозні посухи 1970-х і 1980-х років змусили кочові громади та фермерів рухатися до міст, змінивши економічну структуру країни. Цей зсув сформував сучасні моделі праці та концентрацію населення у великих центрах.

Мавританія 1973 року випустила власну валюту угію, замінивши франк КФА, що використовувався в сусідніх Малі, Сенегалі та Нігері. Експорт риби зріс з одного мільярда угій 1978 року до 30 мільярдів 1986 року, що становило близько 70% загальної вартості експорту. В оазисах за сприятливих умов фінікова пальма дає близько 100 кг фініків на рік.

Порт Нуакшота, відкритий 1986 року як перший глибоководний порт країни, є головними воротами для імпорту та експорту риби; торгівля залізною рудою йде через Нуадібу. 2-кілометровий рудовозний потяг між Зуератом і Нуадібу — найдовший у світі. Родовища, як-от золота копальня Тасіаст, лежать у глибині країни, далеко від узбережжя.

Підводні запаси газу були виявлені в 2015 році на морському кордоні між країною та Сенегалом, що викликає надії на майбутні енергетичні ресурси. Ці запаси можуть змінити економічний напрямок у наступні десятиліття, але ще не використовуються у великих масштабах.