ГЕС Дукан, арочна гребля в Сулейманії, Ірак

Дуканська гребля — це бетонна арочна гребля на Малому Забі, завдовжки 360 метрів і заввишки 116,5 метра, з основою товщиною 32,5 метра, що звужується до 6,2 метра на гребені. Її світло-бежева поверхня вигинається між скелястими урвищами, а невелика кутова споруда виступає ближче до центру. Жовто-коричнева кам'яна структура з рядами темних отворів стоїть біля правої основи, а під нею в зеленій воді стоять бетонні стовпи.

Збудована між 1954 і 1959 роками гребля Дукан була першою греблею Іраку; її спроєктувала британська фірма Binnie & Partners, головним інженером був Джеффрі Бінні, а професор Піппард і Летиція Чітті з Імперського коледжу перевірили форму арки за допомогою гумової моделі. Перш ніж озеро Дукан затопило рівнину Ранья, дослідження зафіксували близько 40 археологічних пам'яток; розкопки в Тель-Базмусіані та Тель-Шемшарі виявили храм II тисячоліття до н. е. і село початку VI тисячоліття до н. е. Близько 1000–1200 родин із 50 сіл було переселено на захід від озера. Електростанцію, спроєктовану російською компанією, повністю введено в експлуатацію 1979 року.

Перш ніж озеро Дукан затопило рівнину Ранья, облікували близько 40 археологічних пам'яток, п'ять із них розкопали: Тель-Базмусіан, ед-Дем, Камаріан, Карашина і Тель-Шемшара. У Тель-Базмусіані виявили храм другого тисячоліття до н. е.; Тель-Шемшара дала село початку шостого тисячоліття до н. е. та палац із глиняними табличками. Близько 1000–1200 родин із приблизно 50 сіл переселили на захід від озера.

Гребля розташована приблизно за 60 км на північний захід від міста Сулейманія на Малому Забі; до неї ведуть дороги з Сулейманії або Ранії. Гребінь завдовжки 360 м і завширшки 6,2 м угорі, а поблизу центру з греблі виступає невелика кутоваста будівля. На станції п'ять турбін Френсіса по 80 МВт кожна.

1990 року гребля прихистила групу іноземних заручників як «живий щит»: спершу в сусідньому гостьовому будиночку, потім в офісах біля кафетерію всередині греблі й нарешті в збірних бараках на гребені, щоб стримати авіаудари коаліції в майбутній війні в Перській затоці 1991 року. Їх звільнили в грудні 1990 року.