Арені, Археологічна печера у Ваёц-Дзорі, Вірменія

Арені-1 — карстова печера з трьох залів у вапняку лівого берега Арпи, вхід до якої — вузька щілина за 30–35 м над дорогою. Площа становить від 400 до понад 600 м², є бічні галереї та частково замуровані в давнину проходи; усередині нависають склепіння, вкриті чорним нальотом. Розкопки біля входу виявили будівлі, мощений двір і глинобитні підлоги, а в глибині — сховище з посудинами, вкопаними в відкладення.

Печеру науково описав археолог Борис Гаспарян; від 2007 року він, Григор Арешян і Рон Пінхасі ведуть розкопки разом із понад 12 інститутами з 9 країн. Радіовуглецеві дати відносять халколітичні шари до приблизно 4300–3500 рр. до н.е., найдавніший культурний шар — до VI–V тисячоліть до н.е., а найпізніший — до XII–XIV століть. Історик V століття Єгіше знав це місце як Арпаньял — укріплений пункт, що контролював ущелину між Шарурською рівниною та Ваойдз-Дзором.

Печера слугувала стародавнім центром виноробства, що видно за пресами та посудинами для зберігання, залишеними в її залах. Це розкриває, як люди організовували свою повсякденну працю та виробництво їжі в цьому віддаленому місці.

Вхід до печери — вузька щілина в вапняку лівого берега Арпи, до якої ведуть 30–35 м підйому крутим схилом від шосе, приблизно за 12 км від Єхегнадзора. Усередині є численні коридори й переходи, частину яких замурували ще в давнину, а над ними нависають вкриті чорним нальотом склепіння.

Усередині печери лежить одне з найдавніших відомих шкіряних взуттів у світі, збережене понад 6 000 років у природно прохолодному середовищі. Ця знахідка розкриває, наскільки майстерними були стародавні ремісники у створенні довговічних речей, що пережили тисячоліття.