Гошаванк, Монастир у Гоші, провінція Тавуш, Вірменія

Гошаванк — монастирський комплекс на правому березі річки Гетік, на краю села Гош. Він включає церкви Св. Аствацацин (1191–1196), Св. Григорія (1208–1241) і Св. Геворга (1254), гавіт (1197–1203), двоповерхову будівлю з книгосховищем і дзвіницею та кілька каплиць. Будівлі з каменю, на території комплексу також є хачкари й усипальниця Мхітара Гоша.

Мхітар Гош заснував монастир у 1188 році за підтримки князя Іване Закаряна, поблизу зруйнованого землетрусом монастиря Гетік, і перевів туди громаду. Спочатку він називався Нор Гетік, а після смерті Гоша в 1213 році був перейменований на Гошаванк. У XIII столітті це був великий релігійний, освітній і культурний центр із школою, де викладали мови, граматику, філософію та риторику; тут навчалися Кіракос Гандзакеці та Ванакан Вардапет.

Монастир спочатку називався Нор Гетік, за річкою Гетік, а ім'я Гошаванк отримав після смерті Мхітара Гоша у 1213 році. Майстер-каменеріз Погос виконав пару хрестових каменів обабіч західного фасаду церкви Святого Григорія Просвітителя; південний у 1935 році перенесли до Музею історії Вірменії. Північний, що й досі стоїть на місці, встановив вардапет Саргіс у 1291 році.

Монастир стоїть на краю села Гош на правому березі річки Гетік; головні споруди гуртуються навколо гавіта, до них ведуть нерівні кам'яні стежки та сходинки. Територію впорядкували 1978 року, а 1972 року тут створили музей. За два кілометри, в лісі, лежить мале озеро Гош-Ліч, назване на честь Мхітара Гоша.

Трапезна й книгосховище на північ від гавіту зведено за ігумена Мартироса до 1241 року; 1291 року вардапети Дасапет і Карапет разом з архітекторами Закіосом і Григором замінили дерев'яний дах двома парами перехресних арок і додали над ним церкву Святих Архангелів. Ця двоповерхова споруда з книгосховищем, церквою й дзвіницею стала взірцем для вірменських двоповерхових церков XIV століття.