Քառասնից Մանկանց վանք, Монастир у Дсеху, Вірменія

Монастир Карасніц Манканц — зруйнований вірменський комплекс XIII століття на стрімкому правому схилі ущелини Дебед, у місці під назвою Тахтар, на північний захід від Дсеху. Головна споруда — прямокутна (11 × 8 м) зальна церква з куполом, купол і більша частина циліндричного склепіння якої обвалилися; стіни, склепіння та купольні арки напівзруйновані. Двоярусні апсиди завершуються напівкруглими нішами, а єдиний західний вхід мав багато різьблене обрамлення.

Церкву завершили між 1241 і 1256 роками: південну ризницю звів 1241 року жертводавець на ім'я Давіт, а 1256 року Хамазасп, ігумен Ахпата, освятив церкву й передав її людям Дсега на прохання Геворга вардапета. Гавit, який нині не зберігся, звів Хачатур, його напис залишився. Згодом комплекс занепав; лишилися тільки фрагменти церкви, гавіту й келій.

Назва вшановує Сорок мучеників Севастійських — вояків імператорського полку Ліцинія, які відмовилися зректися віри й були залишені на замерзлому озері; вірменська традиція називає їх K'arasnits Mankunk, де mankuk означає юнак або воїн. Католикос Саак Партев уніс їхнє свято до першого вірменського календаря, а близько 470–480 років Ован Мандакуні переніс його на суботу перед п'ятою неділею Великого посту, зробивши рухомим. Церкви з тією ж назвою були в Севастії, Харберді, Дерсимі й Карині, а поблизу Ошакана — як Mankanots Surb Sion.

До монастиря можна доїхати автомобілем із села Дсех, є паркування та стежки до входу. Відвідувачам варто вдягнутися відповідно до релігійного місця й бути готовими до різної поверхні під ногами.

Назва монастиря вшановує Сорок мучеників Севастійських — воїнів імператорського полку за Ліцинія, які відмовилися зректися віри і взимку були кинуті в замерзле озеро. Вірменська традиція призначила їхнє свято на суботу перед п'ятою неділею Великого посту.