Буенос-Айрес, Бінаціональне льодовикове озеро в Патагонії, Аргентина та Чилі.

Озеро Генерал Каррера/Буенос-Айрес займає 1850 км², з яких 970 км² у чилійському регіоні Айсен і 880 км² в аргентинській провінції Санта-Крус. Його західний басейн сягає 586 м глибини, а на берегах розташовані Мармурові печери, Мармурова каплиця та Мармуровий собор, утворені в мармурових монолітах дією хвиль протягом 6200 років.

Басейн утворився тисячі років тому, коли величезні льодовики під час льодовикового періоду сформували землю та вирізали глибокі долини. Коли лід відступив, вода заповнила западину і створила озеро, яке ми бачимо сьогодні.

Назва мовою аонікенк Chelenko означає «бурхливі води», але дослідження 26 карт кінця XVIII і XIX століть показало, що мандрівники не знали, до якого озера належить ця назва, а місцеві провідники навмисно приховували свої маршрути. 1896 року в Чолілі зафіксовано родини мапуче; аргентинські, чилійські та європейські поселенці прибули на береги між 1900 і 1925 роками.

Головний чилійський в'їзд — Пуерто-Інженієро-Ібаньєс на північному березі, звідки автомобільний пором ходить до Чиле-Чико. З аргентинського боку Лос-Антігос стоїть біля озера, а Періто-Морено — за кілька кілометрів углиб суходолу. Відкрита на початку 1990-х Каретера-Аустраль поклала край тривалій ізоляції чилійського берега.

Мармурові печери, Мармурова каплиця та Мармуровий собор розташовані на березі посередині довжини озера: це група печер, колон і тунелів, утворених у мармурових монолітах дією хвиль за останні 6200 років. Порода — мармур, а не скелі з карбонату кальцію; човни вирушають із Пуерто-Ріо-Транкіло.