Янкіуе, Льодовикове озеро в регіоні Лос-Лагос, Чилі.

Озеро Льянкіуе — друге за площею озеро Чилі: близько 871 км² на висоті 70 м над рівнем моря, між провінціями Льянкіуе та Осорно. Його віялоподібну улоговину виорали послідовні передгірні льодовики, а над східним берегом здіймається засніжений конус вулкана Осорно.

Озеро Льянкіуе лежить у улоговині, вирізаній послідовними передгірними льодовиками під час четвертинних зледенінь; Чилі називає останній льодовиковий період зледенінням Льянкіуе за кінцевими моренами навколо озера. Педро де Вальдівія досяг його в березні або квітні 1552 року й описав озеро завдовжки близько сорока легуас; ранні карти називали його laguna de Hueñauca.

Назва походить з мови мапудунґун: llanquyn-we, «занурене місце». Географ Франсіско Астабуруаґа 1899 року пояснював llanquyn як «занурюватися у воду», а hue — як «місцевість». Іспанські хроніки спершу записали озеро як laguna de Hueñauca. Мапучеська легенда Лікараєн розповідає про його утворення. Нині на берегах стоять Пуерто-Варас, Фрутільяр, Пуерто-Октай і Льянкіуе та купальні Лас-Каскадас і Енсенада.

Озеро стікає на південний захід річкою Маульїн, що бере початок приблизно за 9 км на північний захід від Пуерто-Варас. Короткі притоки сходять із західного схилу вулкана Осорно (2652 м) і північного схилу вулкана Кальбуко (2016 м); найбільша — річка Пескадо, що впадає між Ла-Поса та Пунта-де-лос-Інглесес.

Віяловий обрис озера походить від послідовних передгірних льодовиків четвертинних зледенінь. Чилійські геологи назвали останній льодовиковий період зледенінням Льянкіуе — за системами кінцевих морен навколо озера.