Tupungatito, Діючий стратовулкан у Центральних Андах, Чилі

Тупунгатіто — вулканічний комплекс на кордоні Чилі та Аргентини, за 80 км на схід від Сантьяго, що складається з заповненої льодом кальдери шириною 5 км і групи з десяти кратерів на північ від неї. Чотири кратери перекриваються, а один лежить на пірокластичному конусі шириною 4 км. У кратерах є три кратерні озера, одне бірюзове та дуже кисле.

Луїс Рісопатрон, голова чилійської прикордонної комісії, назвав вулкан у 1897 році та повідомив про його активність. Перше сходження, ймовірно, відбулося 1907 року за участю К. Грібеля, Г. Гвіннера, Л. Ганіша, К. Гайтманна та Й. Філіппі. Виверження зафіксовано 1959, 1960, 1964, 1980 і 1986 роках, а в серпні 2021 року активність відновилася, хоча неминучого виверження не очікували.

Назву Tupungatito у 1897 році дав Луїс Рісопатрон, голова чилійської прикордонної комісії, як зменшувальну форму від сусіднього вулкана Tupungato. Аргентина пропонувала назву Volcán Bravard на честь французького палеонтолога Огюста Бравара, але вона вийшла з ужитку. Перше сходження, ймовірно, відбулося 1907 року: його здійснили К. Грібель, Г. Гвіннер, Л. Ганіш, К. Гайтманн і Й. Філіппі.

Сходження на цей вулкан вимагає спеціального альпіністського спорядження та значного досвіду перебування на великій висоті через суворі умови. Погода на цих висотах змінюється швидко й непередбачувано, тому ретельна акліматизація та планування є важливими.

Вкрита льодовиками вершина слугує природною системою зберігання води, тала вода якої живить великі річки, що забезпечують водою мільйони людей нижче за течією. Цей зв'язок між вулканічною геологією та водними ресурсами робить гору важливою для регіональної водної безпеки.