Funicular de Santiago, Фунікулер у Провіденсії, Чилі

Фунікулер Сантьяго — це канатна залізниця довжиною 485 метрів на Серро-Сан-Крістобаль із трьома станціями: Піо Ноно біля підніжжя, Соолохіко та Кумбре. Два вагони рухаються сталевими рейками; кожен має темно-зелений металевий кузов, блискучі чорні нижні панелі, відкриту передню частину та дах з металу й тканини з круглою емблемою та невеликим вентиляційним отвором на гребені.

Ідея фунікулера виникла в 1910-х роках і в 1922 році була доручена італійському інженеру Ернесто Боссо. Перший камінь закладено 24 листопада 1923 року, а президент Артуро Алессандрі відкрив лінію 25 квітня 1925 року. Нижню станцію спроєктував архітектор Лучано Кульчевський, а інженер Хорхе Алессандрі випробував сталеві троси.

Три станції мають назви, пов'язані з життям пагорба: Піо Ноно біля підніжжя, Соолохіко біля зоопарку та Кумбре на вершині, де стоїть санктуарій Діви Марії і є пересадка на канатну дорогу. Іван Павло II їхав у вагонах під час єдиного візиту до Чилі 1987 року. Від травня 2023 року Тюдорська зала машинного відділення станції Кумбре працює як кафе.

Лінія завдовжки 485 метрів сполучає три станції: Піо Ноно біля підніжжя пагорба, Соолохіко та Кумбре, де розташовані святиня і пересадка на канатну дорогу. Під час реставрації 2020–2022 років вагони перебудували за нормами безпеки й доступності, тож посадка стала зручнішою.

Сталеві троси та залізні деталі фунікулера випробовував на міцність інженер Хорхе Алессандрі, який згодом був президентом Чилі у 1958–1964 роках. Початкові дерев'яні дахи вагонів у 1968 році замінили брезентом на металевих каркасах, а під час реставрації 2020–2022 років вагони перебудували, зберігши наявне шасі.