Cárcel Municipal de Guayaquil, Колишня муніципальна в'язниця в Гуаякілі, Еквадор

Муніципальна в'язниця Гуаякіля — це будівля монастирського типу з центральним подвір'ям, обхідною галереєю та понад 40 камерами й підземеллями навколо. Плаский фасад розділений карнизом на два об'єми, з пілястрами та симетричним рядом напівциркульних арочних вікон, увінчаний пласким карнизом. Палі та плити виконані із залізобетону, імпортованого з Генуї, Італія.

Будівлю було споруджено між 1903 і 1905 роками інженером Франсіско Манріке Паканісом, і вона замінила попередню в'язницю, знищену під час великої пожежі 1896 року. Вона слугувала в'язницею до 1966 року, коли припинила свою початкову функцію.

Вулицю довго називали Calle de los Lamentos, Вулицею плачу, бо поруч із в'язницею стояли цивільна лікарня, амфітеатр і Головний цвинтар. Серед в'язнів були Енріке Літума, «El hombre rata», що грабував ювелірні крамниці через труби, та Віктор Гонсалес, «El come-muerto», могильник, який викопував тіла, щоб продавати їхній одяг і коштовності.

Будівля розташована на перетині вулиць Хуліана Коронеля та Бакерісо Морено в центрі міста. Її обслуговують Еквадорський інститут соціального забезпечення та Фонд Гуаякіль XXI, що ставить її під інституційну опіку.

Залізобетонні палі та плити завезли з Генуї в Італії, і будівля вважається першою спорудою міста, зведеною з цементу. Національний інститут культурної спадщини оголосив її спадщиною згідно з угодою № 2757, головно з цієї причини.