Galerías Pacífico, Торговий центр і національний історичний пам'ятник у Буенос-Айресі, Аргентина

Galerías Pacífico займає весь квартал між вулицями Флоріда, Віамонте, Сан-Мартін і проспектом Кордоба, у будівлі Edificio Pacífico, зведеній з 1888 до близько 1905 року. Два великі хрестоподібні проходи ділять квартал на чотири рівні секції під скляними склепіннями та центральною банею. Ріг зрізаний, біля верху червона вивіска «GALERÍAS PACÍFICO», на рівні вулиці скляні вітрини.

Споруджений за проєктом інженера Еміліо Агрело та архітектора Ролана Ле Ваше 1888 року як філія паризького Au Bon Marché, будинок добудовували частинами між 1894 і 1898 роками. 1896 року тут розмістився перший осередок Національного музею образотворчих мистецтв, а 1908-го залізнична компанія Buenos Aires and Pacific придбала частину приміщень під офіси, давши будівлі назву Edificio Pacífico. 1989 року її оголосили національною історичною пам'яткою, а 18 травня 1992 року вона відкрилася як торговий центр.

Назва походить від залізничної компанії Buenos Aires and Pacific, яка 1908 року купила частину будівлі під свої контори; її лінія мала сполучити Вальпараїсо з Тихим океаном. Від 1992 року тут містяться Centro Cultural Borges, готель Esplendor і школа класичного танцю Хуліо Бокки. 2014 року повідомлялося, що це торговий центр Аргентини, найбільш відвідуваний іноземними туристами, — 10 мільйонів відвідувачів на рік.

Будівля займає квартал між вулицями Флоріда, В'ямонте, Сан-Мартін і проспектом Кордоба; два хрестоподібні пасажі ділять її на чотири частини. Входи є з боку Флоріди та з рогу Кордоби. Мурали купола 1945–1947 років містяться в центральній залі, Культурний центр Борхеса — на верхньому поверсі. Підвал, де за останньої диктатури діяв таємний центр утримання, не входить до торгового маршруту.

1987 року знімальна група виявила в підвалах покинутий катівний центр часів військової диктатури; 1989 року будівлю оголосили Національною історичною пам'яткою. Розписи купола 1945–1947 років виконали Берні, Спілімберго, Кастаньїно, Урручуа та галісієць Колмейро Гімарас; їх вважають найважливішим явищем аргентинського муралізму.