Lagunas de Guanacache, Desaguadero y del Bebedero, Система лагун у центрально-західній Аргентині

Lagunas de Guanacache, Desaguadero та del Bebedero утворюють взаємопов'язану мережу прісноводних озер і боліт, розкиданих по провінціях Мендоса, Сан-Хуан і Сан-Луїс. Система отримує воду з двох великих річок і функціонує як природне водосховище та дренажна мережа для регіону.

Народ уарпе оселився на берегах лагун приблизно з VI століття, ловив рибу й плавав мілководдям. Іспанські енком'єнди спустошили цей край з XVI століття. Великі греблі, зведені на початку XX століття вище за течією на річках Мендоса і Сан-Хуан, перекрили надходження води, і майже всі жителі, що залишалися, виїхали. 14 грудня 1999 року територію оголосили Рамсарським угіддям (580 000 га), а 5 червня 2007 року розширили до 962 370 га разом із Сан-Луїсом і національним парком Сьєрра-де-лас-Кіхадас.

Уарпе оселилися на берегах лагун приблизно з VI століття, ловили рибу й плавали очеретяними човнами, схожими на кабальїтос-де-тотора озера Тітікака. Іспанські енком'єнди спустошили регіон, а великі греблі XX століття змусили майже всіх мешканців виїхати. Нині близько 4000 людей визнають себе уарпе-«лагунерос».

Лагуни розташовані в сухому регіоні, де інфраструктура обмежена, тому відвідування вимагає певної підготовки та планування. Корисно працювати з місцевими гідами, які знають місцевість і можуть вказати найкращі місця для спостереження за дикою природою та водоймами.

1999 року територію площею 580 000 гектарів у провінціях Мендоса і Сан-Хуан внесли до списку Рамсарських угідь; 5 червня 2007 року після приєднання Сан-Луїса площа зросла до 962 370 гектарів і з'явилася сучасна назва. До охоронної зони входять національний парк Сьєрра-де-лас-Кіхадас і солончак Салінас-дель-Бебедеро.