Estancia of La Candelaría, Єзуїтська естансія в Кордові, Аргентина

Естансія єзуїтів Ла-Канделарія — це закритий, обнесений муром сільський комплекс навколо прямокутного внутрішнього двору, одна сторона якого є церквою. Товсті стіни з каменю та цегли підсилені контрфорсами, а фасад церкви завершується трипрорізною дзвіницею з кривими лініями. Другий двір містить майстерні, склади, стайні та загони, далі йдуть тахамар, млин, піч і сад.

1619 року капітан Гарсія де Вера Мухіка отримав королівським пожалуванням землі вздовж річки Гуаманес. Його спадкоємець Франсіско Хав'єр де Вера Мухіка передав близько 55 000 гектарів єзуїтському новіціату 1683 року, а наступного року орден приєднав землі Полотосакате. Близько 1754 року естансія охоплювала приблизно 135 000 гектарів — одне з найбільших землеволодінь в одних руках того часу.

Естансія названа на честь Нуестра Сеньйора де ла Канделарія, покровительки шахтарів, чиє свято відзначають щороку 2 лютого. У фасаді церкви є ніша, де колись стояла статуя Богородиці. Господарство розводило мулів для торгівлі з Верхнім Перу.

Естансія лежить на висоті 1200 м над рівнем моря на Пампа-де-Сан-Луїс, за 230 км на північний захід від міста Кордова і за 74 км від Крус-дель-Ехе. Від Крус-дель-Ехе треба їхати національною трасою 38 до Вілья-де-Сото, далі провінційною трасою 15 до Ла-Ігера, а потім ґрунтовою дорогою. Від естансії ґрунтові дороги ведуть на схід до Чаракато і Ла-Фальда або на південь через Пампу до провінційної траси 28 між Танті й Танінґа.

Фасад церкви завершується дзвіницею-стіною з трьома отворами та вигнутим профілем — силуетом, за яким естансію впізнають на Пампа-де-Сан-Луїс. Мури поєднують тесаний камінь із випаленою цеглою на вапні, підсилені товстими контрфорсами. Зовнішні сходи на головному подвір'ї ведуть до хору й дзвіниці.