San Miguel national park, Природний заповідник у 18 де Хуліо, Уругвай

Національний парк Сан-Мігель охоплює 1542 гектари на північному сході департаменту Роча, на Сьєрра-де-Сан-Мігель, що належить до формації Арекіта і складена вулканічними породами. Ланцюг невисоких пагорбів тягнеться з південного заходу на північний схід, зокрема Серро-Віхія (152 м), Серро-ла-Карбонера (130 м) і Серро-Пікудо (100 м), оточені болотами. Тут найбільша в Уругваї популяція пальми піндо.

Парк виник за законом 9718 від 29 жовтня 1937 року, який оголосив національним парком державні землі навколо форту Сан-Мігель. До 1974 року ним керувала Почесна комісія з реставрації та збереження фортеці Санта-Тереза і форту Сан-Мігель, далі до 1991 року — Національна армія. Закон 1992 року перейменував його на національний заповідник фауни й флори, а декрет 54/010 від 8 лютого 2010 року включив його до SNAP як національний парк Сан-Мігель.

Парк утримує стадо приблизно з 300 голів худоби кріольо, нащадків тварин, завезених Ернандаріасом у XVII столітті, відновлених Орасіо Арредондо в 1930–1940-х роках і керованих службою парків армії; ЮНЕСКО охороняє цей генетичний резерв. Кам'яний Фортин-де-Сан-Мігель, збудований 1941 року з ініціативи Арредондо, нині слугує гостьовим будинком із рестораном, екскурсіями, прогулянками та кінними поїздками.

Відвідувачам слід перевірити погодні умови та взяти відповідне спорядження, оскільки до деяких ділянок важко дістатися. Бажано планувати екскурсії заздалегідь і зв’язатися з персоналом парку щодо доступності та стану стежок.

Парк має найбільшу в Уругваї популяцію пальм піндó на пагорбах Сьєрра-де-Сан-Мігель. Його 300 голів худоби кріоль походять від тварин, завезених Ернандаріасом у XVII столітті, і охороняються ЮНЕСКО як генетичний резерв.