Convento de San Bernardo, Монастир босих кармеліток у Сальті, Аргентина

Convento de San Bernardo — довгий білий тинькований комплекс у центрі Сальти з черепичним дахом. Частина каплиці має вигнутий фронтон із малим хрестом, темне прямокутне вікно й арочні двері; далі великий фронтон із різьбленням і круглою емблемою обрамляє заглиблені подвійні двері. При вході до кляштору зберігся двері з дерева альгарробо, вирізьблені вручну місцевими жителями 1762 року, із соломоновими колонами й дводуговим одвірком із написом «Don Pedro Balentín de la Cámara, año 1762».

Місце почалося як пустельня Сан-Бернардо, покровителя Сальти, а 1586 року поруч збудували лікарню, присвячену Сан-Андресу. Зруйнована землетрусом 1692 року лікарня відкрилася знову 1726 і 1805 року під опікою отців-вифлеємців. 1846 року священник Ісідоро Фернандес привіз із Чилі босих кармеліток і заснував Nuevo Carmelo de San Bernardo; пустельня й лікарня стали теперішнім монастирем. 14 липня 1941 року його оголосили Національною історичною пам'яткою.

Назва монастиря походить від святого Бернарда, покровителя Сальти в її ранні роки. Босі кармелітки прибули з Чилі 1846 року на прохання священника Ісідоро Фернандеса, який заснував обитель «Nuevo Carmelo de San Bernardo». Двері з дерева альгарробо, вирізьблені місцевими майстрами 1762 року, мають напис «Don Pedro Balentín de la Cámara, año 1762».

Монастир розташований на схід від центру Сальти, за кілька кроків від площі 9 де Хуліо. Вхід — через нову браму, відкриту з прибуттям кармеліток, а не через старі двері шпиталю біля каплиці. Внутрішній двір закритий для відвідувачів; двері з альгарробо 1762 року видно з боку входу.

Вхідні двері монастиря вирізьбили вручну з дерева альгарробо місцеві майстри у 1762 році; на них напис «Don Pedro Balentín de la Cámara, año 1762». Вони належали родині де ла Камара і були встановлені тут у 1847 році, коли лікарняні двері замурували й відкрили новий портал.