Патус, Прибережна лагуна в Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія

Лагоа-дус-Патос — це закрита прибережна лагуна в Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія, що тягнеться з північного сходу на південний захід паралельно Атлантичному океану, від якого її відділяє піщана коса шириною близько 8 км. Її довжина становить 290 км, ширина — до 71 км, середня глибина — майже 6 м. Єдиний вихід до океану розташований у Ріу-Гранді, а річки Жакуї-Гуаїба та Камакуан впадають у неї.

Лагуна з'являється на карті Меркатора 1548 року як безіменне гирло річки, а нідерландський картограф Фредерік де Віт зафіксував Ріу-Гранді у своєму атласі 1670 року. Ніколас Віссер 1698 року пов'язав назву індіанців Патус із лагуною. Близько 1720 року азорці з Лагуни оселилися поблизу Сан-Жозе-ду-Норті, щоб шукати худобу з місій, що призвело до заснування форту Жезус, Марія, Жозе та Ріу-Гранді 1737 року.

Назву зазвичай пов'язують із народами патос, що жили на берегах, хоча оповідь про качок, випущених іспанськими суднами 1554 року, не має історичного підтвердження. На півдні триває дрібний промисел креветок і кефалі, а в посуху солоніша вода сприяє цьому лову більше, ніж зрошенню.

Лагуна судноплавна від Ріу-Гранді до Порту-Алегрі для суден з осадкою до 5,10 м, а на окремих ділянках фарватер підтримують днопоглибленням. Сильні вітри піднімають короткі хвилі та баранці по всій поверхні, що ускладнює рух малих і середніх човнів. У південній половині посухи можуть засолювати воду, що шкодить зрошенню, але сприяє кустарному лову креветок і кефалі.

Вода змінюється між прісною та солонуватою протягом року, а солона вода проникає далеко вглиб суші, коли виникають певні вітрові режими. Ця мінлива природа означає, що відвідувачі можуть зустріти різні типи води залежно від того, коли вони прибувають.