Palácio da Justiça, Будівля суду в Глісеріу, Сан-Паулу, Бразилія

Палац правосуддя — неокласична будівля суду з фасадом із блідо-жовтого каменю та темним дахом, центральна частина якої піднімається над крилами під фронтоном і гребенем даху. Ряди високих прямокутних вікон, обрамлених пілястрами та карнизами, чергуються зі скульптурними фігурами та рельєфними панелями, а верхній поверх облямовують балкони з балюстрадою. Усередині висока зала з вигнутою задньою стіною влаштована ярусами, з темною дерев’яною лавою та підвищенням, перед яким ведуть вигнуті сходи з червоним килимом.

Ідею нової будівлі суду висунув 1911 року секретар юстиції Вашингтон Луїс, і того ж року найняли бюро архітектора Рамуса де Азеведу, що взяло за зразок римський Палаццо ді Джустіціа. Наріжний камінь заклали 24 серпня 1920 року на місці колишніх кавалерійських казарм. Роботи зупинилися під час Паулістського повстання 1924 року та після смерті Рамуса де Азеведу 1928 року, коли їх перебрали Рікарду Северу й Арналду Думонт Віларес. Палац відкрили 2 січня 1933 року, а 1942 року урочисто відкрили знову до 388-річчя міста.

Прізвисько «незакінчена симфонія» виникло через тривале будівництво, завершення якого публіка вже не сподівалася побачити. Еклектичний інтер'єр поєднує барокові та неокласичні елементи: панно, вітражі, мурали й картини, а фасад прикрашають каріатиди та символи судочинства. На урочистостях 2 січня 1933 року виступив міністр Урбано Маркондес де Моура.

Палац розташований між площами Се, Жуан-Мендес-Жуніор і Кловіс-Бевілаква, поблизу собору та палаців Аншієта й Матараццо. Усередині досі працюють апеляційні зали та адміністрація судової влади штату, тому доступ залежить від порядку відвідування суду, а не від фіксованих годин для публіки.

Будівля стала однією з перших у Бразилії з металевими конструкціями, що дало змогу створити великі внутрішні прольоти. Фасад наслідує римський Палаццо ді Джустіціа, а оздоблення містить каріатиди й символи правосуддя. Через затримки будівництва її прозвали «незавершеною симфонією».