São Bernardino de Sena Convent, Францисканський монастир XVIII століття в Ангра-дус-Рейс, Бразилія.

Монастир Сан-Бернардіно-де-Сена займає пагорб Санту-Антоніу і демонструє колоніальну архітектуру з триарковою вхідною брамою та збереженими кам'яними стінами колишніх монастирських будівель. Планування з'єднує церкву Сан-Франсіску з залишками житлових приміщень ченців.

Францисканці прибули до Ангра-дус-Рейс на початку XVII століття і з 1652 року зводили перший монастир на подарованій землі поблизу селища, освячений 12 вересня 1659 року. Його обстріляли 1710 року війська французького корсара Жана-Франсуа Дюклера, а місце було вогке й схильне до повеней, тож 1722 року ченці вирішили будувати заново вище на пагорбі. Роботи почалися 1758 року під проводом провінціала Фрея Франсіску да Пуріфікасана, а новий монастир освятив 20 травня 1763 року Фрей Мануел да Енкарнасана, який перевів туди 25 ченців.

Монастирська церква з триарковою галереєю та бароковим фігурним фронтоном перестала правити меси 1927 року; народний рух під проводом історика Аліпіу Мендеса домігся її реставрації 1964 року, а в 1980-х її відреставрували знову. Поруч стоїть менша церква Третього ордену Сан-Франсіску, яку утримує братство.

Комплекс стоїть на пагорбі Морро-де-Санту-Антоніу, до нього піднімаються пішки; сам монастир у руїнах, а меншу церкву Ордем Терсейра де Сан-Франсіску поруч утримує в доброму стані братство. Монастирська церква не використовується для мес із 1927 року і була відреставрована в 1980-х, тож перед плануванням відвідин усередині варто уточнити на місці. Комплекс внесено до переліку IPHAN з 1947 року.

Кам'яний хрест перед монастирем подарував король Португалії Жозе I, який також надав купіль для ризниці. Він не мармуровий і позначає подвір'я руїн, а не вхід до району.