ГЕС Ітумбіара, Земляна гребля та гідроелектростанція на річці Паранаїба в Гояс, Бразилія

Гребля Ітумбіара — це 7 000 м завдовжки і 106 м заввишки земляна насипна гребля на річці Паранаїба з бетонним водоскидом і машинним залом. Водоскид має шість затворів завширшки 15 м і заввишки 9 м, а машинний зал довжиною 223 м і шириною 25 м вміщує шість генераторів з турбінами Френсіса потужністю 347 МВт. Бетон сірий і вивітрений, з темними вертикальними смугами на биках.

Дослідження 1963–1965 років, проведені консорціумом американських, канадських і бразильських фірм, визначили це місце; початкову меншу висоту збільшили, що подвоїло виробництво й усунуло потребу в двох греблях вище за течією. Роботи почалися в листопаді 1974 року, 1 вересня 1976 року Паранаїбу відвели, а 1 жовтня 1979 року водосховище почало наповнюватися. Греблю завершили в квітні 1980 року; 97% фірм і 90% постачань були бразильськими.

Водосховище затопило 778 км² між Ітумбіарою в Гоясі та Арапоран у Мінас-Жерайсі, тож станція й озеро лежать на межі двох штатів. За даними національного оператора ONS, озеро зберігає 7,89% об'єму, придатного до накопичення в системі Південний Схід/Центр-Захід. Назва Ітумбіара походить з мови тупі й означала водоспад або поріг, який замінила гребля.

Гребля розташована на річці Паранаїба між Ітумбіарою (Гояс) і Арапораном (Мінас-Жерайс), доступна з обох муніципалітетів. Бетонний водоскид має шість затворів шириною 15 м і висотою 9 м, пропускна здатність — 16 000 м³/с; гребінь піднімається на 106 м над руслом. Водосховище займає до 778 км².

У 1997 році об'єкт перейшов на дистанційне керування, центральний диспетчерський пункт за сотні кілометрів звідси контролює виробництво електроенергії. Ця система дозволяє керувати греблею ефективніше з меншою кількістю персоналу на місці.