Lake Pampulha, Водосховище в Пампульї, Белу-Оризонті, Бразилія

Озеро Пампулья це штучне водосховище в районі Пампулья на півночі Белу-Оризонті площею 2,6 квадратного кілометра, із середньою глибиною 5,1 метра та максимальною 16 метрів. Його живлять вісім малих струмків, найбільші з яких Саранді та Рессака, а об'єм води становить 14 мільйонів кубометрів. На берегах стоять костел Сан-Франсіску-де-Ассіс, художній музей, Каза-ду-Байлі та Яте-Теніс-Клубе, спроєктовані Оскаром Німейєром з 1941 року.

Водойму створили на початку 1940-х років з ініціативи тодішнього мера Жуселіну Кубічека, щоб забезпечити водою місто, яке зростало. Весь проєкт включав не лише греблю, а й низку будівель для відпочинку та культури на березі.

Озеро названо на честь струмка Пампулья, який з 1936 року перегороджували греблею за мера Отасіліу Неґран де Ліма, а завершили 1943 року. 1941 року Жуселіну Кубічек доручив Оскару Німейєру спроєктувати на берегах церкву Сан-Франсіску-де-Ассіс, художній музей, Каза-ду-Байлі та Яте-Теніс-Клубе. Ансамбль із садами Бурле Маркса, картинами Портінарі та скульптурами Ческіатті, Замойського й Жозе Педрози внесли до Світової спадщини ЮНЕСКО в липні 2016 року.

Озеро лежить в адміністративному районі Пампулья на півночі Белу-Оризонті; його живлять вісім малих струмків, найбільші з яких — Саранді та Ресака. Уздовж берега прокладено велосипедні та пішохідні доріжки, а на відкритому 2006 року майданчику Міранте Бандейрантес перед Casa Kubitschek стоять бронзові скульптури на зріст Жуселіну Кубічека, Оскара Німейєра, Кандіду Портінарі та Бурле Маркса. Купатися не радимо: цвітіння ціанобактерій трапляється часто, а з грудня 2025 року вода відповідає класу 3 CONAMA, що дозволяє лише судноплавство й вторинний контакт.

У лютому 2020 року дослідники виявили у воді раніше невідомий вірус амеби під назвою Yaravirus, який майже повністю складається з нових генів. Це відкриття показує, скільки невідомої мікробіології дрімає навіть у міських водоймах.