Parish Church of Our Lady of the Rosary, Католицький парафіяльний храм у Піренополісі, Бразилія

Парафіяльна церква Богоматері Розарію — колоніальна церква в Піренополісі, зведена з 1728 року з трамбованої землі, з кам'яними фундаментами й саманом у верхніх частинах веж; фасад укріплено дерев'яним каркасом з ароейри. Білий фасад має вищу центральну частину з трикутним фронтоном і тонким хрестом, обабіч дві нижчі вежоподібні крила та три аркові вікна із синім склом.

Церква була заснована в 1728 році та слугувала центром релігійних служб протягом перших десятиліть португальського колоніального правління в регіоні. Будівля стала осередком духовного життя зростаючої місцевої громади.

П'ять вівтарів різьблені з дерева й вкриті золотою фольгою, це робота майстрів із Меяпонте XIX століття; головний вівтар, збудований 1761 року, має центральний трон із образом Богоматері Розарію та бічні ніші зі святим Вікентієм де Полем і святим Йосипом. Стелю вівтарної частини й склепіння трону розписали 1863–1864 року Інасіу Перейра Леал і Антоніу да Коста Насіменту за допомогою молодого Франсіску Еркулану де Піни. Образ покровительки прибув до міста 1727 року.

Церква виходить на площу Праса-да-Матріс у центрі Піренополіса, за кілька хвилин пішки від річки Дас-Алмас. Фасад найкраще видно зранку, коли сонце падає на нього за задумом будівничих. Будівля має статус національної спадщини, тож реставраційні роботи можуть тимчасово обмежувати вхід.

Фасад збудували так, щоб сонце освітлювало його будь-якої пори дня. Східну вежу додали 1763 року; до того існувала лише дзвіниця. Англійський ботанік Вільям Джон Берчелл зафіксував церкву 1823 року з вежами, вищими за теперішні.