Igreja de Nossa Senhora da Saúde e Glória, католицька церква в Салвадорі, Баїя, Бразилія

Ігрежа-де-Носса-Сеньйора-да-Сауде-і-Глорія це колоніальна церква в Салвадорі, завершена у 1724 році. Будівля поєднує бароко, рококо і неокласицизм з однією навою, верхніми галереями та розписаною стелею, що зображує Успіння Марії.

Підполковник Мануел Рамус Паренте та його дружина Марія де Алмейда Рейс збудували церкву на своєму маєтку Алву на подяку за припинення марсельської чуми 1720 року. Четвертий віце-король Васку Фернандес Сезар де Менезес заклав срібний наріжний камінь 2 лютого 1723 року; вівтарну частину, ризницю й ложи завершили, а першу месу відслужили 1726 року, коли Паренте помер і його вдова продовжила будівництво. Різьблення замінювали з 1814 року, Ж. Рабю переписав стелю нави 1887 року, а 1889 року церкву відкрили знову. Її закрили 1998 року, пошкодило 2012-го, відкрили 2021-го.

Церква присвячена Богородиці Здоров'я, культ якої пов'язаний із закінченням великої чуми в Марселі 1720 року. Щорічне свято продовжує традицію 1724 року, коли образ несли процесією вулицями перед першою месою. Зовнішня площа Праса-Севріну-Вієйра оточена собрáду XIX століття.

Церква стоїть там, де на Largo da Saúde сходяться п'ять вулиць, на другому пасмі пагорбів на схід від історичного центру; площа має назву Праса-Севріну-Вієйра. Навколишні собрáду XIX століття сильно занепали й перебудовані. Напівкругле подвір'я має залізні ґрати 1887 року.

Розпис склепіння нави, виконаний Домінгушем да Коштою Філгейрою 1769 року, належить до перших стельових розписів-обманок Баїї, створених за зразком плафона Андреа Поццо 1694 року в римському Сант-Іньяціо. Центральне Успіння Богородиці оточене намальованими ангелами, квітами, арками й колонами. Сино-білі азулежу, привезені з Лісабона між 1780 і 1790 роками, вкривають нижню частину стін нави й вівтарної частини.