Usina Hidrelétrica de Angiquinho, Гідроелектростанція в Делміру-Говея, Бразилія

Usina Hidrelétrica de Angiquinho — це прямокутна світло-коричнева машинна будівля на алагоаському березі водоспаду Паулу-Афонсу на річці Сан-Франсіску, біля підніжжя скелястої ущелини поряд із темно-синьою водою. Воду підводили кам'яним каналом над скелею, а далі вона падала напірним трубопроводом крізь розколину до машинного залу, за 30 м над нижнім рівнем води. Сталеві гвинтові сходи вздовж вертикальної стіни ведуть туди й досі.

Італійський інженер Луїджі Борелла розробив цей об'єкт у 1913 році, зробивши його першою гідроелектростанцією на північному сході Бразилії, яка виробляла енергію для текстильної промисловості. Цей проєкт продемонстрував, що європейський технічний досвід міг принести великі промислові роботи у віддалені райони Бразилії.

Місце пов'язане з Делміру Говейєю, підприємцем, який до будівництва станції відкрив у Ресіфі перший універмаг Бразилії. Місцевий переказ розповідає, що європейські інженери відмовлялися спускатися до машинного залу в ліфті з плетених шкіряних мотузок, доки Говейя не пригрозив їм зброєю. Легенду про те, що бандит Лампіан ховався в сусідній печері Фурна-дус-Морсеґус, спростовано: слідів його ватаги не знайшли, а печера має лише один вхід.

Машинний зал розташований за 30 м над нижнім рівнем води, і сьогодні до нього ведуть оригінальні сталеві гвинтові сходи, прикріплені до вертикальної стіни каньйону. Об'єкт лежить за кілька кілометрів від Паулу-Афонсу, на алагоаському березі водоспаду; проєкт реставрації CHESF і муніципалітету Делміру-Говейя перетворює його на музей гідроенергетики та бразильської індустріалізації з видом на водоспад.

Машинний зал побудований безпосередньо всередині стіни каньйону, і до нього можна дістатися оригінальною ліфтовою системою, виготовленою зі шкіряних мотузок. Це творче рішення показує, як інженери того часу пристосовувалися до крутого рельєфу винахідливими способами.