Мадагаскарські сухі листяні ліси, Екорегіон Всесвітнього фонду природи на заході й півночі Мадагаскару, Мадагаскар.

Сухі листопадні ліси Мадагаскару утворюють екорегіон WWF площею близько 151 300 км² на заході та півночі острова, від рівня моря до 600–800 м. Намет заввишки 10–15 м (подекуди до 30 м) є листопадним і скидає листя з травня по вересень; баобаби та Pachypodium запасають воду в бульбистих стовбурах. На фото видно сухий намет темно-зеленого й бурого кольору, голі або рідкі дерева, світлі піщані та червоно-бурі ґрунти й звивисту річку, облямовану зеленішими деревами.

Більшу частину екорегіону знищено людською діяльністю, особливо поблизу Центрального нагір'я, а решта лісу сильно фрагментована. Головні загрози — випалювання, випас і вирубування, а полювання шкодить таким видам, як лемури. Лише 5,79 % екорегіону охороняється, зокрема Анкарафанціка, Бемараха й Анкарана.

Назва цінґі походить від малагасійського слова, що означає «ходити навшпиньки»; його вживали перші поселенці близько 1500 років тому для гострих вапнякових піків масиву Анкарана. В Анкарані обвалені склепіння печер утворюють ізольовані ліси, а підземні річки зрошують ущелини цілий рік.

Екорегіон охоплює близько 151 300 км² від рівня моря до приблизно 800 м, із сезоном дощів з жовтня по квітень і літніми денними температурами, що часто перевищують 30 °C. У спеціальному заповіднику Анкарана з грудня по березень дуже спекотно, а спостереження за тваринами вимагає виснажливих походів нерівним карстом; повнопривідні автомобілі досягають більшості таборів. Лише 5,79 % екорегіону охороняється.

Назва «цінгі» походить від малагасійського слова, що означає «ходити навшпиньки»; близько 1500 років тому перші поселенці так називали гострі вапнякові шпилі масиву Анкарана. Там обвалені склепіння печер утворюють ізольовані ділянки лісу, а підземні річки цілий рік живлять ущелини.