Lubuk Bauk Mosque, молитовний дім у Батьпуах-Баруах, Індонезія

Сурау Lubuk Bauk — це сурау, а не мечеть, у Batipuah Baruah, округ Tanah Datar. Це квадратна дерев'яна будівля з деревини суріан, 13 на 13 метрів, піднята приблизно на 1,4 метра на 30 восьмикутних стовпах. Його трирівневий цинковий дах завершується хрестоподібним верхом із чотирма гонджонгами, а невеликий восьмикутний дерев'яний павільйон слугує мінаретом. Широкі сходи з чотирьох сходинок ведуть до східного входу, на одвірку якого вирізьблена басмала.

Будівництво розпочалося в 1896 році і було завершено в 1901 році, на землі, подарованій Datuk Bandaro Panjang громаді. Цей дар дозволив місцевому населенню створити місце для молитви, яке зберігається донині.

Сурау Лубук Баук — це сурау, а не мечеть: він належить клану Джамбак, чию землю подарував Датук Бандаро Панджанг, і слугує місцем, де діти вчать Коран. У навчальній кімнаті довгі дерев'яні дошки (reha) розкладено колом навпроти дошки. Назва Лубук Баук походить від самого місця.

Сурау розташований приблизно на метр нижче дороги Батусанкар–Паданг, поруч із Masjid al-Ula, і до нього ведуть широкі сходи з чотирьох-шести вкритих мохом бетонних сходинок; взуття залишають на цих сходинках. Усередині двері праворуч від східного входу ведуть на сходи до другого поверху, звідки гвинтові сходи в центральній колоні піднімаються на третій. На подвір'ї збереглися три давні водойми для обмивання (luhak).

Сурау з'являється в індонезійському фільмі «Затоплення ван дер Вейка» (2013) режисера Суніла Сораї, завдяки чому став місцевою туристичною пам'яткою. До його восьмикутного дерев'яного мінарета ведуть гвинтові сходи з другого поверху; з кожного боку він має фальшиві засклені вікна, а його конічний дах укладено ярусами, наче гарбузи.