Longford Railway Bridge, Залізничний міст у Лонгфорді, Тасманія, Австралія.

Залізничний міст Лонгфорд — це кований залізний ґратчастий фермовий міст через річку Саут-Еск, збудований 1870 року для лінії Лонсестон–Делорен. Два його нерозрізні прольоти мають по 200 футів (61 м), а відстань між верхнім і нижнім поясами становить 19 футів. Балки виготовили на заводі Gwaun-tre-Oda Works у Кардіффі, Уельс, і доправили до Тасманії.

Спроєктований інженером ірландського походження В.Т. Дойном кований залізний міст виготовили на заводі Gwaun-tre-Oda Works у Кардіффі, Уельс, перевезли до Австралії та відкрили 1870 року на лінії Лонсестон — Делорен після випробувань навантаженням у середині квітня. Він коштував 28 000 австралійських фунтів. Два його 200-футові ґратчасті прогони були найдовшими серед австралійських мостів до 1880 року, а 1978 року його внесли до нині скасованого Register of the National Estate.

Чотири рифлені чавунні колони з оздобленими капітелями та центральний декоративний виливок — єдина прикраса, яку дозволили інженери, як повідомляв The Cornwall Chronicle у квітні 1870 року. Споруду зводив за контрактом К. де Берг за проєктами Дойна, Мейджора і Віллетта, а отвори для заклепок висвердлювали, а не пробивали.

Міст несе лінію Western Railway Line над річкою Саут-Еск у Лонгфорді, на ділянці Лонсестон — Делорен. Настил моста лежить на 76 см (2 фути 6 дюймів) вище найвищого зафіксованого рівня повені, а берегові опори й центральна опора заглиблені приблизно на 8,2 м (27 футів) нижче рівня річки. Це діючий вантажний залізничний міст, тому оглядайте його з берега, а не з колії.

Отвори для заклепок висвердлювали, а не пробивали, тож жоден не довелося виправляти навіть там, де скріплювали кілька пластин. Балки спираються на чавунну плиту діаметром 7 футів, жолобчасті ребра якої тримають сталевий штифт — пристрій В.Т. Дойна для температурного розширення.