Національний парк Блакитні гори, Охоронювана територія в Новому Південному Уельсі, Австралія

Район Великих Блакитних гір охоплює 1 032 649 гектарів переважно лісистого пісковикового плато, за 60–180 км від Сіднея вглиб материка, у двох блоках із сімома національними парками та карстовим заповідником печер Дженолан. Це не гори у звичному розумінні: плато піднімається від менш ніж 100 м над рівнем моря до 1300 м, а на вищих хребтах є виходи базальту. Високі окремі скельні стовпи з горизонтальними смугами блідо-жовтого, оранжевого й сірого кольору здіймаються над широкою долиною, а на їхніх уступах ростуть чагарники й невеликі дерева.

Район Великих Блакитних гір було внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО 29 листопада 2000 року на 24-й сесії комітету в Кернсі, і він став четвертим об'єктом спадщини в Новому Південному Уельсі. Запис охоплює близько 1 032 649 гектарів, що складаються із семи національних парків і карстового заповідника Дженолан-Кейвс, а також буферну зону площею 86 200 гектарів.

Назва походить від евкаліптової олії, яка випаровується з підвищенням температури й розсіює синє світло, тому хребти здалеку видаються синіми. Тут зростає 91 вид евкаліпта, близько 13 відсотків світового числа, та сосна Воллемі — жива копалина, виявлена 1994 року в віддалених ущелинах.

Територія лежить за 60–180 км углиб країни від центру Сіднея і поділена на два блоки транспортно-міським коридором, тож переміщення між блоками слід планувати окремо. Плато піднімається від менш ніж 100 м над рівнем моря до 1300 м у найвищій точці, а вищі хребти увінчують виходи базальту.

Регіон налічує десятки видів евкаліптів, випари олії яких створюють характерну синю димку, що визначає ці гори. Цей природний колірний ефект приваблює багатьох відвідувачів і робить ландшафт миттєво впізнаваним здалеку.