Fingal Head Light, Маяк у Новому Південному Уельсі, Австралія

Маяк Фінгал-Хед — це кругла цегляна вежа з зовнішнім цементним тинькуванням, що стоїть на мисі приблизно за 5 км на південь від Пойнт-Дейнджер. На висоті 3,7 м виступає платформа з блакитного каменю на консолях з того ж матеріалу, оточена металевим поручнем; у купольному ліхтарному приміщенні встановлено катодіоптричну лінзу четвертого порядку.

Станцію вперше заснували 19 лютого 1872 року як дерев'яну щоглу заввишки близько 30 футів із стаціонарним гасовим ґнотовим пальником, що давав біле світло силою 1 000 кд. У жовтні 1878 року Морська рада Нового Південного Уельсу вирішила збудувати сучасний маяк; він став третім із п'яти подібних веж, спроєктованих Джеймсом Барнетом у 1878–80 роках, поряд із маяками Ричмонд-Рівер, Кларенс-Рівер, Текінг-Пойнт і Крауді-Хед. Джозеф Вільям Мортлі та Шеперд звели вежу й будинок доглядача. 15 червня 1920 року світло перевели на автоматичну карбідну лампу силою 1 500 кд із груповим миготінням, а станцію залишили без персоналу.

Перший доглядач маяка Вільям Арнольд щодня веслував від лоцманської станції в Твід-Хедс, щоб запалити гасний ліхтар на заході сонця; для нього збудували хатину. Його донька описувала дерев'яний стовп 1872 року як велику комору на конструкції, схожій на голубник.

До вежі можна доїхати дорогою від Pacific Highway одразу на південь від річки Твід; є паркування. Трохи північніше від маяка є громадський пляж і місце для пікніка. Сама вежа закрита для відвідувачів, тож маяк оглядають ззовні.

Вежу увінчує виступний майданчик із блакитного каменю на висоті 12 футів (3,7 м) над землею, що спирається на профільовані кронштейни з того ж каменю й оточений металевим поручнем. У ліхтарні встановлено катодіоптричний апарат четвертого порядку; світло спалахує кожні п'ять секунд, червоне на схід і біле в інших напрямках.