Corduroy Road Remains, Археологічні залишки дороги колоніальної епохи в Лейдлі, Квінсленд, Австралія

Залишки дороги Кордюрой — це поховані рештки колишнього головного возового шляху між Іпсвічем і Дрейтоном, який у 1850–1860-х роках перебудували зі стежки на дорогу з колод (кордюрой). Дорожнє покриття складалося з покладених упоперек колод сірого залізного дерева (Eucalyptus drepanophylla), засипаних піском; нині воно лежить під 100–200 міліметрами ґрунту на дорозі Тувумба — Іпсвіч у Лейдлі.

Дорогу було побудовано між 1850-ми та 1860-ми роками, і вона слугувала головним зв'язком між Іпсвічем та Дрейтоном для вовняних візків та припасів. Це була ключова частина інфраструктури для переміщення товарів через регіон у колоніальні часи.

Назва походить від рубчастої поверхні, яку утворюють покладені поперек болотистого ґрунту цілі або половинні колоди сірого айронбарка (Eucalyptus drepanophylla). Метод уже був поширений у Європі XVIII століття й у постколоніальній Америці, перш ніж його застосували тут у 1850–1860-х роках, коли бракувало робочих рук і грошей і, на відміну від дощаних доріг, не потрібен був інженер. Землемір 1859 року описав рівну ділянку як «злегка затоплену», поруч росли евкаліпти й айронбарки.

Пам'ятка має охоронний статус, і відвідувачі повинні ставитися до неї з обережністю, щоб допомогти зберегти те, що залишилося під землею. Корисно ознайомитися з місцевими правилами перед відвідуванням, щоб зрозуміти, що ви бачите.

Колоди дороги були з сірого айронбарку (Eucalyptus drepanophylla), а рештки лежать під лише 100–200 міліметрами ґрунту, що завадило оцінити їхній стан чи збережену довжину. У 1970-х колишній округ Лейдлі пропонував дослідити дорогу й відкрити невелику ділянку для огляду, але нічого не зробили.