Parque nacional Volcán Mombacho, Національний парк і природний заповідник у департаменті Гранада, Нікарагуа.

Вулкан Момбачо здіймається приблизно за 10 км на південний схід від Гранади; нижні та середні схили вкриті густою зеленою рослинністю, а верхній правий схил перетинають майже вертикальні смуги червонувато-коричневої породи. На вершині три заповнені рослинністю кратери, найбільший глибокий і відкритий на південь, а сама вершина зникає в сіро-білому шарі хмар. Угорі є близько 1 500 метрів стежок, до яких веде стрімка дорога, що закінчується на 1 200 м.

Момбачо має приблизно два мільйони років. Стіни кратера мають однорідну текстуру, що свідчить про те, що конус утворився з попелу, а не з лавових потоків. Гора має три заповнені рослинністю кратери, найбільший на вершині, глибокий і відкритий на південь. Єдина задокументована історична подія — зсув 1570 року, який зруйнував невелике індіанське поселення приблизно на 400 мешканців на південному схилі.

Природоохоронна група Fundación Cocibolca управляє заповідником, і її працівники знають місцеві легенди: джерельна вода з магічною силою, мисливець, який втрачає слід пораненої тварини, і стара жінка в білій сукні, що охороняє ліс і зникає в тумані. Східна частина парку досі недосліджена.

До вершини ведуть стрімкою дорогою від входу до заповідника біля підніжжя вулкана: вантажівка піднімається чотири рази на день, а приватні автівки мають бути 4x4 із водієм, звичним до підйомів. Дорога триває 20–30 хвилин і закінчується на висоті 1200 м, де температура помітно падає, вологість висока й постійно вітряно, тож візьміть светр. На вершині прокладено близько 1500 м стежок.

Саламандра Момбачо (Bolitoglossa mombachoensis) описана 1999 року Ґюнтером Келером і Маккрейні та відома лише з хмарного лісу цього вулкана. У парку також живуть орхідея Maxillaria mombachoensis і метелик Napeogenes tolossa mombachoensis, які більше ніде не трапляються.