Cerro Culiacán, Гора в Гуанахуато, Мексика

Серро-Куліакан — це відокремлений, майже правильний конус, що піднімається приблизно на 1 730 метрів над рівниною південного Гуанахуато; його вершина лежить на межі Кортáсара й Сальватьєрри, а західні схили заходять у Хараль-дель-Прогресо. Джерела вказують висоту 2 830 або 2 834 метри, а на вершині стоять телекомунікаційні споруди.

Задокументована історія гори обертається навколо її сакральної ролі: археологічні рештки на схилах свідчать, що вона була осередком кількох культур, а легенда ототожнює її з міфічним Астланом, що зветься Теокульуакан Чикомосток, «місце семи печер». 1923 року, під час освячення церков Ель-Савіно та Каньяда-де-Карачео, єпископ Леопольдо Руїс-і-Флорес сказав, що якби знав Серро-Куліакан раніше, то запропонував би єпископату зробити його національною горою Христа Царя замість Кубілете.

Місцеві називають гору Теокульуакан Чікомошток, «місце семи печер», а легенда ототожнює її з міфічним Ацтланом, прабатьківщиною тепанеків, шочімільків, чальків, акольхуа, тлауїків, тлашкальтеків і мешиків. Напередодні 3 травня на вершині відбувається свято Святого Хреста, пов'язане з культом Сеньйора де лос Куатро В'єнтос.

Дев'ятикілометрова кам'яна дорога дозволяє транспортним засобам досягти вершини, де телекомунікаційні вежі передають сигнали. Асфальтований під'їзд робить вершину відносно доступною для відвідувачів.

Місцева легенда ототожнює гору з міфічним Ацтланом, прабатьківщиною народів долини Мехіко, тому деякі мешканці називають її Теокулуакан Чикомошток, «місце семи печер». Інша оповідь каже, що повстанець Альбіно Гарсія Рамос сховав у одній з її печер скарб, здобутий за часів боротьби за незалежність.