Whitney Plantation Historic District, Музей у Воллесі, Луїзіана, США

Плантація Вітні це музей поблизу Воллеса, Луїзіана, на Рівер-Роуд уздовж річки Міссісіпі, де 81 гектар (200 акрів) із початкових 610 гектарів (1500 акрів) займає історичний комплекс. У центрі стоїть головний будинок у піднесеному французько-креольському стилі, зведений близько 1790 року: двоповерхова споруда з широкою критими галереєю, квадратними білими колонами, ґратчастою балюстрадою на обох рівнях і двома слуховими вікнами на пологому даху з коричневої дранки. Господарські будівлі включають голубник, окрему кухню, будинок наглядача, стайню для мулів, дві хатини рабів і єдиний збережений французько-креольський сарай у Північній Америці, також близько 1790 року.

Німецький іммігрант Амбруаз Гейдель заснував маєток 1752 року як Габітасьйон Гейдель і вирощував індиго. Його син Жан-Жак близько 1800 року перевів господарство на цукрову тростину, і під керівництвом Марі Азелі Гейдель воно стало однією з найприбутковіших цукрових плантацій Луїзіани. Проданий 1866 року Бредішу Джонсону, маєток отримав назву Вітні на честь його доньки. Сільське господарство припинилося 1975 року, а 2014 року місце відкрилося як музей рабства.

Музей розповідає історію з погляду поневолених, а не власників. На території є меморіальні місця для понад 100 тисяч чоловіків, жінок і дітей, поневолених у Луїзіані, та скульптури дітей у натуральну величину, замовлені засновником Джоном Каммінгсом, які зображують людей, народжених у неволі до Громадянської війни.

Відвідувачі можуть досліджувати територію самостійно або з 90-хвилинним аудіогідом, доступним з 9:30 до 16:30. Музей зачинений по вівторках, і відвідувачам варто запланувати час для прогулянки зовнішніми ділянками.

Інтерв'ю Федерального проєкту письменників 1930-х років зберігають прямі свідчення останніх людей, які зазнали рабства в цьому місці. Ці записи дають рідкісну можливість почути голоси тих, хто вижив.