Pitot House, історичний будинок-музей у Новому Орлеані, Луїзіана, США

Будинок Піто це кресльський колоніальний заміський дім XVIII століття на 1440 Мосс-стріт біля Баю-Сент-Джон. Він має двосхилий вальмовий дах і стіни з цегли між стовпами, вкриті тиньком. План анфіладний, без коридорів, із зовнішніми сходами; двері розташовані навпроти одна одної для протягу, а галереї на обох поверхах затіняють стіни.

Іспанський колоніальний урядовець Дон Бартоломе Боске звів будинок 1799 року як заміський маєток на березі Баю-Сент-Джон; одне джерело датує його 1790 роком і називає будівничим Дона Сантьяго Лоррейнса. У 1805–1810 роках мадам Рійє, прабабуся Едгара Дега, обмурувала перший поверх м'якою цеглою та додала південну галерею. Джеймс Піто, четвертий власник, жив тут у 1810–1819 роках. 1964 року Louisiana Landmarks Society врятувала будинок від знесення й перенесла його на кілька кварталів.

Будинок названо на честь Джеймса Піто, четвертого власника, який жив тут з 1810 по 1819 рік і був мером Нового Орлеана в 1804–1805 роках; уродженець Франції, він отримав американське громадянство до прибуття 1796 року. Усередині єдиний предмет, що належав колишньому мешканцю, — портрет його доньки Софі Габріель.

Будинок стоїть на Мосс-стріт, 1440, за кілька ярдів від місця старого мосту через Баю-Сент-Джон. Товариство пам'яток Луїзіани, яке володіє будівлею і має тут штаб-квартиру, відкриває дім і партерний сад для відвідувачів; сусідній двір площею 10 000 квадратних футів слугує для свят і заходів. Сад розпланований так, щоб його оглядати з верхньої галереї.

Pitot House стоїть за кілька ярдів від місця старого мосту через баю, де губернатор Клейборн у 1811 році наказав військам не пропускати жодного раба під час повстання German Coast, яке деякі історики вважають найбільшим повстанням рабів на американській землі.