Canaveral National Seashore, Національне узбережжя у Флориді, США

Канаверальське національне узбережжя — це 24-мильна смуга берега на бар'єрному острові між Нью-Смерна-Біч і Тайтусвіллом, поділена між округами Волусія і Бревард. Воно має три ділянки пляжу: Плейалінда на півдні, Клондайк у центрі й Аполло на півночі, за якими лежать дюни, мангрові заболочені землі та значна частина лагуни Москіто. Пісок світло-коричневий, зі слідами ніг і темними уламками; низькі дюни вкриті темною рослинністю, а на березі ростуть високі тонкі трави з коричневими колосками.

Палеоіндіанці полювали, збирали й згодом обробляли землю тут уже від 2000 р. до н. е., залишивши насипи та черепашкові купи. Касл-Вінді, 5-метрова черепашкова купа на бар'єрному острові, датується 1200 р. н. е. і тривала ще триста років. Курган Черепахи, 11 метрів заввишки і найбільша черепашкова купа, ранні іспанські картографи називали Сурруке, а згодом він слугував морякам навігаційним орієнтиром; Вільям Бартрам описав його 1774 року, Андре Мішо — 1788 року.

Іспанські картографи XVI століття зафіксували Канаверал і Лос-Мокітос, нині мис Канаверал і лагуну Москіто, серед найдавніших топонімів Північної Америки. Курган з мушель Тертл-Маунд заввишки 35 футів слугував морякам орієнтиром, і ранні іспанські картографи називали його Сурруке за місцевим народом. Природознавці Вільям Бартрам 1774 року та Андре Мішо 1788 року його описали.

Кілька місць для спуску човнів і каяків розкидано по всьому узбережжю для водних видів діяльності. Доступ до пляжу може бути тимчасово закритий, коли відбуваються запуски ракет у сусідньому Космічному центрі Кеннеді.

Узбережжя підтримує понад тисячу видів рослин і понад триста видів птахів у своїх захищених прибережних середовищах існування. Ця концентрація дикої природи робить його місцем для спостерігачів за птахами, які приїжджають здалеку, щоб побачити ці популяції.