Mount Baker National Recreation Area, Національна рекреаційна зона у Вашингтоні, США

Національна рекреаційна зона Маунт-Бейкер — це бездоріжна територія площею 3500 гектарів у Національному лісі Маунт-Бейкер-Снокволмі, приблизно за 24 км на південь від канадсько-американського кордону. Вона лежить на північний захід від Національного парку Північних Каскадів і межує з природоохоронною зоною Маунт-Бейкер-Вілдернесс. Її стежки, як-от Парк-Б'ютт і Рейлроуд-Грейд, ведуть через ліси дугласової ялиці та гірської тсуги до альпійських схилів гори Бейкер.

Конгрес США створив цю рекреаційну зону 1984 року, головно щоб дозволити їзду на снігоходах на південних схилах Маунт-Бейкер узимку; сусідню Mount Baker Wilderness, де їх заборонено, засновано того ж дня. Ці землі входили до Pacific Forest Reserve, зареєстрованого 1893 року, розділеного 1908 року на Washington National Forest і Mount Baker National Forest, об’єднаний із Snoqualmie 1973 року.

Територія лежить у Національному лісі Маунт-Бейкер-Снокволмі, і багато стежок слугують також кінними маршрутами, якими користуються пішоходи й вершники. Після літнього сезону тут збирають ягоди хаклбері, що пов'язано з пізнім використанням гори. Снігоходи дозволені в цій рекреаційній зоні, але заборонені в сусідній Маунт-Бейкер-Вілдернесс; ця межа визначає зимове використання землі.

Зона відкрита цілий рік, найкращі умови для походів з пізньої весни до ранньої осені, а зимові види спорту доступні з зими до ранньої весни. Відвідувачам слід готуватися до раптових змін погоди та бронювати місця для кемпінгу заздалегідь, особливо влітку.

Цю зону створили 1984 року передусім для того, щоб узимку дозволити снігоходи на південних схилах Маунт-Бейкер; сусідня Mount Baker Wilderness, визначена того ж дня, їх забороняє. Для снігоходів потрібен сніг завглибшки щонайменше два фути, у деяких зонах є обмеження.