South Teton, Гірська вершина в окрузі Тітон, Вайомінг, США

Саут-Титон — вершина висотою 12 519 футів (3816 м) у складі Cathedral Group хребта Тітон, п'ята за висотою в хребті та в національному парку Гранд-Тітон у Вайомінгу. Вона лежить на південь від Мідл-Титона, на захід від Cloudveil Dome і Nez Perce Peak та на північ від Mount Wister, між каньйоном Гарнет на півночі й каньйоном Аваланч з озером Таміна та водоспадами Шошоко на півдні. Це найвища точка гребеня, що тягнеться від Shadow Peak на захід; кілька зледенінь сформували її сучасний вигляд.

Перше сходження здійснили 29 серпня 1923 року Альберт Р. Еллінгвуд і Елеонор Девіс через Північно-Західний кулуар (Class 4). Еллінгвуд того ж дня також уперше піднявся на Middle Teton. Девіс стала першою жінкою, яка піднялася на Grand Teton. 19 липня 1959 року Івон Шуїнар і Вільям Мейсон піднялися на північну стіну (Class 5.6).

Французькі трапери з компанії Гудзонової затоки в XIX столітті назвали Гранд-Тітон, Мідл-Тітон і Саут-Тітон Ле Труа Тетон, тобто «три груди». Індіанці шошони, корінний народ цих місць, називали ці вершини Сивочубими Батьками.

Більшість сходжень починаються з Lupine Meadows Trailhead на південь від озера Дженні й ведуть каньйоном Гарнет до сідловини між South і Middle Teton на висоті близько 2800 м. Із цієї сідловини більшість зв'язок іде на вершину. Маршрут довгий і потребує доброї форми; Northwest Couloir першосходження має категорію Class 4, а північна стіна — 5.6.

До вершини можна дістатися трьома різними маршрутами сходження: Північно-Західний кулуар, Західний гребінь і Північна стіна, кожен з яких висуває різні технічні вимоги. Північно-Західний кулуар є найпопулярнішим маршрутом, але він все ще вимагає скелелазіння та обережної навігації по снігу через вузькі проходи.