Tseax Cone, Вулкан у Британській Колумбії, Канада

Конус Тсікс — це приблизно круглий вулканічний конус із низьким широким профілем, що сягає 609 метрів у хребті Насс. Його центр — неглибока улоговина з сірих і коричневих пухких порід та блідої голої землі, оточена підвищеним валом із темно-сірої до чорної затверділої породи, розчленованим ярами та зсувами. Білувата смуга оголеного матеріалу облямовує зовнішню основу, де на нижніх схилах і в западині ростуть рідкі зелені дерева. Конус повністю оточений густим лісом.

Радіовуглецеве датування рослин, убитих вулканом, дає вік від 625 ± 70 до 190 ± 15 років, і більшість досліджень, зокрема дані, опубліковані 2020 року, підтримують єдиний епізод виверження. Це виверження утворило чотири лавові потоки; один із них пройшов 11 км на північ до річки Насс, а потім 10 км її дном, загалом близько 22,5 км. Перекази нісґа описують знищення двох сіл і загибель близько 2000 людей від вулканічних газів.

Назва конуса мовою нісга'а — Віл Ксі Бахл Міхл — означає «там, де вогонь вирвався назовні». Усні перекази описують тривалий період руйнувань, знищення двох сіл і близько 2000 загиблих від вулканічних газів та отруйного диму. Лавові поля, що місцями піднімаються на 12 м над дорогою, вважаються місцем поховання цих людей. Це єдине виверження в Канаді, чиї легенди корінних народів було підтверджено.

Конус Tseax лежить приблизно за 60 км на північ від Терраса, біля витоку озера Меліта, де струмок Кратер тече на захід до річки Tseax. Провінційні шосе та ґрунтові дороги дають доступ до конуса та його лавових потоків, які місцями піднімаються на 12 м над дорогою. Район вологіший за решту хребта Насс, бо тихоокеанське повітря надходить долиною Скіна та через хребет Кітімат, приносячи хмари й сильні дощі; короткі періоди екстремального холоду та глибокого снігу трапляються, коли арктичне повітря проникає з півночі.

Потік лави завдовжки 22,5 км з Tseax Cone загатив річку Tseax, утворивши озеро Лава, і заповнив 10 км плаского дна долини річки Насс. У цій долині потік залишив численні відбитки дерев і лавові тунелі — порожнини, де гаряча лава випалила стовбури. Лавові поля, що місцями піднімаються на 12 м над дорогою, нісґа вважають місцем поховання близько 2000 людей, які загинули від вулканічних газів.