Джомолхарі, Гірська вершина між Бутаном і Тибетом

Чомолхарі це вершина висотою 7 326 метрів між Паро в Бутані та Ядун у Тибеті, з крутими хребтами та льодовиками, що формують її вигляд. Є два головні маршрути сходження, один з тибетського боку та інший з бутанського.

Перше сходження здійснили 21 травня 1937 року Фредді Спенсер Чапман і шерпа Пасанг Дава Лама південно-східним гребенем, отримавши дозвіл від тибетців і махараджі Бутану. Шість носіїв супроводжували команду з п'яти осіб від Пхарі через перевал Сур-Ла до Бутану. Друге сходження відбулося лише 24 квітня 1970 року під час бутансько-індійської військової експедиції під керівництвом полковника Нарендри Кумара.

Тибетські буддисти вважають гору священною як оселю однієї з П'яти сестер Церінґма, богинь-захисниць, зв'язаних присягою Падмасамбгавою. На бhutanському боці храм Джомолхарі на висоті 4150 м, приблизно за півдня ходу від військового поста між Тхангтхангкха та Джанготханг, приймає прочан; поблизу є медитаційні печери Міларепи та Г'ялви Лорепи, а духовне озеро Церінґма Лхацо лежить за годину ходу вище, на висоті близько 4450 м.

Найкращий сезон для сходження триває з березня по червень та з жовтня по листопад, коли умови найбільш стабільні. Дістатися до базового табору можна приблизно за три дні пішки з Паро, потрібно кілька додаткових днів на акліматизацію перед спробою піднятися на вершину.

Назва означає «наречена Канченджанґи»; тибетські буддисти вважають вершину оселею однієї з П'яти сестер Церінґма, богинь, зобов'язаних присягою боронити цю землю. На бутанському боці прочани зупиняються в храмі Джомолхарі на висоті 4150 м, приблизно за півдня ходу від військового поста між Тхангтхангкха і Джанготханг; поруч є медитаційні печери Міларепи.