Badlhöhle, Вапнякова печера в Пеггау, Австрія

Бадльхьоле — це печера на північному схилі Таннебен поблизу Пеггау на висоті 495 м над рівнем моря. Її довжина становить близько 500 метрів, вона поділена на кілька поверхів, а другий вхід розташований за 52 метри над головним. Печера охороняється згідно із Законом про природні печери.

Печеру нібито віднайшли 1827 року, хоча місцеві вже її знали. Улітку 1837 року власник Фердинанд фон Тіннфельдт і його шваґер Вільгельм Ріттер фон Гайдінгер копали тут з науковою метою й витягли понад 400 кісток, які дослідив ботанік Франц Унгер. 1870 року Карл Фердинанд Петерс визнав дві відполіровані кістяні вістря за виготовлені людиною голки. Видобуток фосфатної землі 1918 року в межах австрійської кампанії печерного удобрення сильно пошкодив шари.

Печеру закрито ґратами, щоб захистити кажанів і припинити повторні незаконні розкопки. Поруч розташована Реполустська печера, де знайдено найдавніші відомі сліди поселення в Австрії; вона археологічно значно важливіша за саму Бадльгеле.

До печери йдуть через Бадльграбен від Бадль-ан-дер-Мур; другий вхід розташований на 52 метри вище головного. Її закрито згідно з Naturhöhlengesetz, щоб запобігти незаконним розкопкам і захистити кажанів, тому без дозволу вхід неможливий. Сусідня Реполустгеле зберігає найдавніші відомі сліди поселення в Австрії.

Печеру закрили, щоб захистити кажанів і припинити повторні незаконні розкопки та руйнування; вона охороняється за Naturhöhlengesetz. Другий вхід розташований на 52 метри вище головного, а ходи загалом сягають близько 500 метрів у кількох накладених ярусах.