Schwarzmooskogel-Höhlensystem, Печерна система в Альтаусзее, Австрія.

Печерна система Шварцмооскогель у Тотес-Гебірґе поблизу Альтаусзее складається з 17 окремих печер; станом на серпень 2020 року її виміряно на 136 074 м завдовжки та 1 125 м завглибшки, що робить її другою найдовшою печерою Австрії. Виявлена 1983 року зала Schneevulkanhalle має близько 130 м завдовжки, 90 м завширшки й до 60 м заввишки, зі сніговим конусом приблизно 50 м, 15-метровими крижаними сталагмітами та крижаними бурульками до 10 м. До системи належить і Штайнбрюкенгеле (1623/204), знайдена 1999 року.

Печеру вперше виявили в 1929 році, що призвело до систематичного дослідження починаючи з 1938 року. Міжнародні експедиції, зокрема з Кембриджського університету, зробили важливі відкриття з 1976 року щодо структури печери.

Система закрита для відвідувачів і призначена для дослідників. Назву вона має від масиву Шварцмооскогель над нею, а окремі печери носять назви, дані дослідницькими клубами: Штайнбрюкенгеле названа за близькою природною аркою, колишнім входом до печери Траунгольд, обладнаним як бівуак для спелеологів.

Система доступна лише дослідникам печер; туристичного входу немає. Роботи ведуться з плато Лозер над Альтаусзее, де природна арка біля Штайнбрюкенгьоле слугує бівуачним прихистком. Лише Штайнбрюкенгьоле має шість входів, і більшість досліджень починається з входу E: спершу вузьке повзання, далі 30-метрова шахта, на дні якої більшість років лежить сніг.

Одна з найбільш примітних камер містить постійно замерзлий сніговий конус з численними льодовими утвореннями, що являє собою рідкісне підземне явище. Ця крижана структура зберігає свою форму протягом року і розкриває особливі мікрокліматичні умови на тій глибині.