Laurentiuskirche, Готична парафіяльна церква в Блуденці, Австрія.

Laurentiuskirche — готицька церква на височині поряд із бароковим замком Гайєнгоф над Блуденцом. Масивна східна нава з втопленим хором була відбудована після міської пожежі 1491 року й освячена 1514 року, а в 1742–1743 роках її подовжив архітектор Андреас Шмідт. 48-метрова вежа, зведена у 1667–1670 роках за планом єзуїта Максиміліана фон Лерхенфельда, має кам'яні погруддя чотирьох євангелістів і восьмикутний ярус із цибулястою банею.

Тут, імовірно, вже 806 року стояла каролінзька власницька церква, яка 940 року перейшла до єпархії Кур. Споруду XIV століття відбудували після міської пожежі 1491–1514 років, а готичну наву, освячену 1514 року, подовжив архітектор Андреас Шмідт у 1742–1743 роках. Вежу звели 1667–1670 років за планом єзуїта Максиміліана фон Лерхенфельда.

Церква є материнською церквою деканатів Блуденц-Зонненберг і Монтафон. Серед її дзвонів — дзвін Цвьольфе (Сусанна) 1506 року та дзвін Лаврентія 1545 року, які обидва уникли переплавлення під час двох світових воєн. Стації Хресної дороги намалював Антон Єлі 1888 року.

Церква стоїть над містом поруч із бароковим замком Ґаєнгофен, і від замку до неї можна дійти через арку в мурі. Криті сходи, що починаються біля Верхньої міської брами та міського музею, піднімаються двома зламами; їх збудували 1694 року й оновили 1840-го. Другі сходи на заході датуються 1830 роком, а ще одні відкриті сходи починаються між будинками Герренґассе 9 і 13.

Два з трьох дзвонів уникли переплавлення в обох світових війнах, оскільки через вік їх вважали надто цінними. Дзвін дванадцятої години, відлитий 1506 року в Бібераху, важить 2000 кг; менший дзвін святого Лаврентія датується 1545 роком. Четвертий дзвін відсутній від Другої світової війни.