Schladminger Gletscher, Льодовик у горах Дахштайн, Обертраун, Австрія.

Шладмінґер Ґлечер — третій за площею льодовик масиву Дахштайн: 1850 року він укривав 2,163 км², а 2015 року — лише близько 0,680 км². Виразного язика він не мав; навіть за максимального стану 1850 року закінчувався широким фронтом, а талі води кілька сотень метрів текли поверхнею, перш ніж зникали в долінах і карстових западинах. Найнижча точка 2018 року лежала близько 2540 м, і рух льодовика майже не спостерігається.

Близько 1850 року льодовик досяг останнього максимуму площею 2,163 км²; у 2015 році залишилося лише приблизно 0,680 км², тобто понад дві третини втрачено. Фрідріх Сімоні в середині XIX століття описав його як загалом бідний на тріщини, крім схилу близько 45 градусів у бік Großen Koppenkarstein. У максимумі він закінчувався широким фронтом без виразного язика, а талі води текли кілька сотень метрів по поверхні, перш ніж зникали в долінах і карстових западинах.

Назва Schladminger Gletscher походить від міста Шладмінг, що за 9,1 км на південь. На плато навколо льоду лежать альпійські пасовища, які старі карти називають Zlacken (Lackenmoosalm), Langkaralm, Gjaidalm, Taubenkaralm, Schönbichlalm і Modereckalm. Місцева легенда «Sage von der übergossenen Alm» розповідає про пастухів, які так розбагатіли на молоці, що купалися в ньому й вистилали підлогу сиром, аж доки пасовища не поховав лід.

Відкрита 1969 року Dachstein-Südwandbahn сполучає Türlwandhütte (1692 м) з Hunerkogel (2687 м) і відкриває доступ до льодовикової зони. Найнижча точка льоду 2018 року була близько 2540 м, біля нижньої станції тодішнього підйомника Schladminger. Льодовик майже не рухається, а його з'єднання з Hallstätter Gletscher у районі Gjaidsteinsattel розірвалося влітку 2025 року.

На південний схід від льодовика, на висоті 2040 м у довгій улоговині Бруннгрубе, 1996 року виявили поселення пізньої бронзової доби; радіовуглецеве датування дало вік 3385 років. Схожі знахідки відомі й перед іншими льодовиками.