Steirisches Volkskundemuseum, Етнографічний музей у Граці, Австрія.

Штирійський музей народної культури міститься в колишньому монастирі капуцинів на Паулюсторґассе, де 1913 року Віктор Ґерамб заснував відділ народознавства. З того часу збереглися дві зали: курна світлиця з ферми на Пакальпе, що діяла з 1520 року і була перенесена до будівлі 1914 року, та зала костюмів із 42 статуями на зріст людини роботи Александра Зільвері й Ганса Маурахера. Колекція налічує близько 95 000 предметів.

Музей постав із етнографічної збірки, яку з 1895 року збирав Landesmuseum Joanneum. 1913 року Віктор Ґерамб заснував відділ етнографії в колишньому капуцинському монастирі на Паулусторґассе, розставивши предмети так, щоб сільське життя Штирії потрапило до міста. У 1930-х завдяки його зв'язкам із намісником Карлом Марією Штепаном звели новий корпус. Після ремонту до Steiermark Schau музей знову відкрився 2021 року.

У залі Trachtensaal стоять 42 фігури на зріст людини роботи Александра Сільвері та Ганса Маурахера, розставлені за уявленням Віктора Ґерамба про штирійську традицію одягу від римських часів до кінця XIX століття. Залу задумали в 1930-х роках і відкрили в серпні 1938 року; 2003 року вона стала музеєм у музеї зі скляним переходом, а в листопаді 2022 року відкрилася знову після переопрацювання.

Музей міститься в колишньому монастирі капуцинів на Паулусторгассе; реставрація 2020–2021 років знову відкрила залу Гайматзаль, що вміщає близько 150 осіб під час заходів. До збережених зал 1913 року, Раухштубе й Трахтензаль, ведуть скляним переходом, доданим 2003 року. Варто закласти час на перехід між окремими модулями експозиції, кожен з яких працює як самостійна виставка.

Rauchstube — селянська кухня з димом із господарства на Пакальпе, задокументована з 1520 року, — була перенесена й відтворена в музеї 1914 року. У Trachtensaal стоять 42 фігури на зріст роботи Александра Сільвері та Ганса Маурахера, розставлені за задумом Віктора Герамба про історію штирійського вбрання від римських часів до кінця XIX століття. Зала відкрилася в серпні 1938 року, 2003 року стала музеєм у музеї зі скляним переходом, а в листопаді 2022 року відкрилася знову після переопрацювання.