Saint Anthony of Padua Church, Парафіяльна церква в Санкт-Антон-ам-Арльберг, Австрія

Парафіяльна церква в Санкт-Антон-ам-Арльберґу — барокова споруда, освячена 1698 року, зведена будівничим Кайлем з Умгаузена. Збереглася барокова вежа з цибулястою банею, вкритою ґонтом; 1932 року Клеменс Гольцмайстер перетворив стару наву на хор і додав другу, нижчу вежу, утворивши двовежову композицію. Усередині є стельовий розпис Ганса Андре (1951) і головний вівтар Ганса Бухґшвентера (1956).

Церкву освячено 11 вересня 1698 року на честь Діви Марії, святого Франциска Ассізького та святого Антонія Падуанського; збудував її майстер Кайль з Умгаузена. 1932 року Клеменс Гольцмайстер розширив її: стару наву перетворено на хор, додано другу, нижчу вежу. 1947 року вона стала парафіяльною, нині є пам'яткою.

Церкву називають також Маріагільф — ця назва нагадує про освячення 1698 року на честь Пресвятої Діви, святого Франциска Ассізького та святого Антонія Падуанського. Покровителем парафії є Антоній Падуанський, а головний вівтар, вирізьблений Гансом Бухґшвентером 1956 року, показує сцени з його життя. Усередині зберігся й стулковий вівтар XIV століття з давнього оздоблення.

Церква стоїть у центрі села Санкт-Антон-ам-Арльберг у Тіролі. Стара барокова нава тепер править за хор, а розширення 1932 року за проєктом Клеменса Гольцмайстера додало другу, нижчу вежу, тож вхід тепер через нову частину. П'ять дзвонів розподілено між обома вежами: чотири старші — у бароковій вежі з цибулястою банею, а дзвін f', відлитий 1959 року, — у новій вежі.

У дзвіниці висить повний набір дзвонів із ливарні Грассмайр в Інсбруку, відлитих упродовж трьох поколінь: дзвін as'' зберігся з 1882 року, дзвони as', c'' і es'' датуються 1948 роком, а дзвін f' відлили у Фельдкірху 1959 року. Найновіший дзвін висить у вежі Клеменса Гольцмайстера 1932 року, старші чотири — у бароковій вежі з цибулястою банею.