Schloss Hanfelden, Замок у Пельсталі, Австрія

Замок Ганфельден — це ренесансний замок у Пельсталі з чотирма крилами на три поверхи, які оточують аркадний двір з деталями різних будівельних періодів. Споруди мають риси різних етапів ремонту і показують, як оборонна фортеця перетворилася на житловий палац.

Каспар Ган, збирач мита на Трібенер-Тауерні, можливо, близько 1410 року почав зводити садибу, від якої місце отримало назву. 1494 року Ганс Ган Молодший, наділений леном королем Максиміліаном I, відбудував занедбаний двір; перебування Максиміліана в Унтерцайрінгу в жовтні 1506 року засвідчене документами. 1579 року родина Ганів продала замок Гансу Раухенбергеру, який надав йому ранньобарочного вигляду. Після від'їзду протестантів Раухенбергерів 1629 року власники часто змінювалися, і на початку XVIII століття замок був занедбаний; 1856 року його придбав Франц Ксавер Нойпер, його нащадки володіють ним досі.

Назва замку походить від родини Ган(н), відкупників мита на Трібенер-Тауерні, яка збудувала тут свою садибу; Ганс Ган Молодший отримав маєток у лен від короля Максиміліана I і 1494 року розпочав перебудову. Зала Maximiliansstube завдячує назвою напису, викарбуваному приблизно через століття після перебування Максиміліана, який згадує візит короля до Цайрінга; за переказом, близько 1475 року він три місяці мешкав у Ганфельдені, наглядаючи за роботами на затопленій срібній копальні в Оберцайрінгу.

Замок Ганфельден розташований в Унтерцайрінгу, громада Пельсталь (округ Мурталь, Штирія), на висоті близько 983 метрів. Будівля належить нащадкам Франца Ксавера Нойпера, який придбав її 1856 року, тому зазвичай не відкрита для відвідування. Схили навколо піднімаються до вершини заввишки 1397 метрів приблизно за кілометр на північ.

Від 2016 року Інститут праісторії та історичної археології Віденського університету під керівництвом професорки Клаудії Тойне досліджує замок разом з Arbeitskreis Schloss Hanfelden. Дендрохронологія та будівельні дослідження вказують, що перша житлова вежа могла постати лише близько 1500 року, а старіша забудова з письмових джерел була, ймовірно, покинутою садибою. Розкопки є дослідницькою роботою, а не відкритим для відвідувачів місцем.