Burg Neu-Leonroth, руїна замку в Санкт-Мартін-ам-Вельмісберг, Штирія, Австрія

Руїна Ной-Леонрот складається з головного замку з трохи викривленою прямокутною кільцевою стіною приблизно 50 × 18 метрів, що охоплює західну, найвищу частину, та триповерхового паласу, від якого збереглася лише східна стіна з вторинними віконними отворами. Другий палас було прибудовано до південної та східної стін у XIV або XV столітті; у ньому містилася замкова каплиця з тригранною апсидою, де 1990 року виявили залишки фрески, намальованої мінеральними фарбами. У західній частині подвір’я є висічена в скелі цистерна, а на сході стоїть брамна зала з другими пізньоготичними воротами під хрестовим склепінням. Зовнішнє укріплення розміром близько 90 × 25 метрів має три напівкруглі фланкуючі вежі з ключовими та бійничними отворами.

Найдавніші збережені мури датуються близько 1300 року, коли дорогу через перевал Паck перенесли до Гьосніцґрабену. У середині XIV століття замок належав панам фон Вальзее, згодом панам фон Ляйбніц, за яких почалося розширення. Ґеорґ Маттеус Фішер зобразив 1681 року ще цілу, але, ймовірно, покинуту фортецю, а 1682 року священики монастиря Санкт-Ламбрехт отримали право відправляти месу в напівзруйнованій замковій каплиці.

Назва замку змінювалася від Леонроде до Ной-Леонрот протягом століть, відображаючи його мінливу історію. Сьогодні стіни, що залишилися, розповідають про епоху, коли такі укріплення формували спосіб життя людей і те, хто мав владу в регіоні.

Руїна стоїть на хребті між Гьосніцбахом і Вьольмісбахом, до неї піднімаються з Sankt Martin am Wöllmißberg; підйом крутий, а ґрунт усередині нерівний. Штучні рови, вирубані в скелі, оточують пам'ятку з південного заходу, півночі й північного сходу, тож на краях слід пильнувати. Найкращі орієнтири — брамна зала та збережені другі ворота зі склепінням із кам'яних плит.

Цистерна, висічена в скелі, діаметром близько 3 метрів і глибиною 9 метрів, забезпечувала мешканців водою під час облог і демонструє середньовічні інженерні рішення. Висічений у скелі рів на північній стороні, вирубаний безпосередньо з природного пагорба, демонструє розумне використання рельєфу для оборони.