Кизилагацький заповідник, природний заповідник у Ленкорані, Азербайджан

Національний парк Кизилагач охоплює 88 360 гектарів на Каспійському узбережжі Ленкоранського району, включаючи Велику Кизилагацьку затоку (40 500 га, максимальна глибина 2,5 м) і північну частину Малої Кизилагацької затоки (5 200 га). Місцевість — пласка, злегка піднята напівпустеля нижче рівня моря із засоленими ґрунтами, очеретяними заростями та чагарниками по берегах. Заповідник також включає частину півострова Сара та частину Куринської коси.

Затоку вперше нанесено на карту 1720 року. 1926 року води Великої та частини Малої Кизилагацької затоки й прилеглі землі оголосили заказником, а 3 червня 1929 року Рада Народних Комісарів СРСР створила Кизилагацький заповідник як всесоюзний заповідник перелітних мисливських птахів. 1935 року затоку перейменували на затоку Кірова, а заповідник дістав ім'я Сергія Кірова; 1991 року повернулася назва Кизилагач. 1976 року його внесли до Рамсарського списку, а 2001 року незалежний Азербайджан поновив його.

Назва походить від річки Кизилагачай, що азербайджанською означає «вільхова річка», хоча поширене пояснення пов'язує її з рожевими фламінго мілкої затоки, яких називали «рожевими деревами». Заповідник лежить за 35 км від центру району Ленкорань, а його болота й очерети є місцем зимових скупчень водоплавних птахів, що принесли краю славу.

Заповідник лежить за 35 км від Ленкорані на березі Каспію; головні водойми — Велика Кизилагацька затока (40 500 га, до 2,5 м завглибшки) і Мала затока (5 200 га). Рельєф рівнинний, нижче рівня моря, з засоленими та напівпустельними ґрунтами, тому найпростіший доступ — дорогою з Ленкорані. Узимку тут збираються численні качки, гуси, лебеді, пелікани й фламінго.

Назва заповідника походить від річки Кизилагач, що азербайджанською означає «вільхова річка», хоча дехто пов'язує її з рожевими фламінго, які збираються в мілкій затоці. 1935 року затоку перейменували на затоку Кірова на честь радянського діяча Сергія Кірова, і заповідник носив його ім'я до 1991 року.